Сьогодні побувала з невеличкими подарунками в київській школі- інтернат№11 з поглибленим вивченням предметів художньо- естетичного циклу для діток з вадами зору. В цій школі навчається зараз 105 діточок, від 6 до 16 років.
Для мене, матері 3 дітей, сам факт, що досі в Україні є інтернати та дитячі будинки- є доволі болісним..
Це не перші мої візити в дит. будинки і будинки малютки. І моі діти теж відвідують дит.будинки в Ірпіні, Ворзалі і привозять іграшки, речі, солодощі та фрукти для діток, що не живуть з своїми батьками. Так, в нашій родині, ми вчимо їх добру та співчуттю..
То, що я побачила сьогодні, мене вразило. Завдяки керівництву інтернату, зокрема директору, Кулеші Ірині Андріівні, в школі панує дуже
домашня обстановка, вчителі випромінюють тепло і турботу. Наряду з обов’яковою програмою навчання, у дітей розвивають таланти художнього характеру,а це доволі не просто, бо діти мають вади зору.
Їх роботи- для мене витвори мистецтва, доволі професійні і зроблені з душею, любов’ю та великим старанням!
Ще раз переконуюсь, що всі діти талановиті, тільки треба мати бажання відкрити та розвивати це в дітках!
Рудик Марінна Володимирівна